28.08.2012 10:23
-
171
    
  5 | 5  
 © Бойчук Роман

Знущання  тиші  розриває  груди  стуком.

Тривожно,  наче  в  пошуках  нещастя

Лунає  голос  внутрішній  зі  звуком

Старого  метронома.  І  воздасться  

Добро  добром  на  небі…  В  підземеллі

Тунелі  випечені  ріками  лавини;

Болить  душа  із  німим  криком  аж  до  стелі,  -

Гріха  укус,  немов  скаженої  тварини.  

Втомився  глузд  від  божевільного  нашестя

Про  все  на  світі  марити  у  тиші.

Блукає  в  пошуках  у  серці  атом-щастя;

Думки  забились  в  нори  мозку,  наче  миші.

Тремтячий  дотик  когось  схожого  на  диво,

Немов  пір’їнкою  крила  торкнулось  слів,

Які  порушили  цю  мертву  тишу.  Криво

Долі  вогонь  горить  від  змінності  вітрів.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.08.2012 00:51  Каранда Галина 

сподобалось. особливо метроном.

 28.08.2012 16:53  © ... 

Спасибі!!!

 28.08.2012 15:41  Лідія Яр => © 

гарно

 28.08.2012 14:43  Ірина Затинейко-Михалевич 

дуже гарна поезія!!!

 28.08.2012 13:19  Недрукована => © 

Сподобалось!)

 28.08.2012 12:36  © ... 

Дуже дякую!!!

 28.08.2012 11:55  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно

 28.08.2012 11:48  Тетяна Чорновіл => © 

Тремтячий дотик когось схожого на диво, Неперевершено! Навть більше писати не хочу нічого....