Воронячий шал
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
У хмарах осінню замріло…
З думками про земне і без
Я КАРколомно, стрімкокрило
Вриваюсь в тисняву небес!
Ще з ночі серце завмирало,
І вмить світанок спокій вКРАв,
Коли між присмерків заграло
Свавілля сонячних заграв.
Пожежа сКРАпує помалу
Від сонячного промінця.
Не бійся! Глибше в згусток шалу!
В початок вітряний кінця!
В сни вітер каяття вплітає,
Вирує в хмарах мрій гроза!
Нестримно, ніжно огортає
КРАмольна КРАдена КРАса!
