Все здається: ось-ось...
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Все здається: ось-ось, - і складеться із пазлів картина,
Ці безглузді шматочки нарешті отримають зміст.
Я вже вірю так щиро, як вірити може дитина,
І на райдужні мрії виходжу, неначе на міст.
Мов в казковому сні покатаюся я на хмаринці,
Й просто так подарує хтось милих ромашок букет.
Але той невмолимий, що зроду не вірить сльозинці,
Випадково, чи й ні, не всі пазли поклав у пакет.
І не варто доводить, що я б ту картину зібрала,
І даремно кричати: «Я ж чесно платила за всі!»
Та не склалися пазли, життя лиш шматочок украла
Я у себе сама в впертім прагненні бути як всі.
Лубни, 4.09.12
