Не кохала, обіймала

з рубрики / циклу «Про долю»

Зірка з неба тихо впала,

Не кохала, обіймала,

Ніжно-ніжно пригортала,

А за що сама не знала.

Дурман душу огортав,

Ти про любов свою казав,

Я вірила в твою любов,

Ти кожен день до мене йшов.

Йшла до шлюбу думала навік,

Кохає мене, любить чоловік,

Його любов розділимо на двох,

Але в душі моїй переполох.

В Бога доленьку благала,

Все думала та гадала,

Бог діток дасть з літами,

Не передати те словами.

Душа навік окам`яніла,

Чому до шлюбу йшла, як не любила,

Назад не повернути, немає вороття,

Сама обікрала своє життя.

Одна потіха підростають діти,

Тепер я маю чому радіти,

Материнська любов до них вічна моя,

Ось в цьому сенс всього мого життя.