11.09.2012 00:42
-
183
    
  5 | 5  
 © Ем Скитаній

все не так, як ввижалося досі,

все розвіялось наче той прах...

у душі моїй хмуриться осінь

разом з тучами у небесах.

із зневір`ям міцнішають узи,

прикіпіла до серця печаль

і стурбованим поглядом музи

у мовчанні виказують жаль.

і життя все здається не дійсним,

не моїм воно наче було... -

там кохання безмежне і чисте,

там панує добро, а не зло.

там надія і мрії, і віра -

все налагодиться без турбот.

а тепер ось тій вірі навкірно

гірка посмішка кривить мій рот.

у питанні я мучитись мушу -

як то міг помилитися я?..

осінь плаче у стомлену душу,

темним саваном вкрита зоря.

...вийшов з хати в осінню негоду.

мжа спадає у сірому дні.

я, мабуть що, нап`юся сьогодні,

загублюся у хворому сні...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.09.2012 21:53  Володимир Пірнач => © 

Сподобався текст.
Плюсую.

 11.09.2012 16:40  Лідія Яр => © 

Ого! Напитись то не штука, тільки чи стане від того легше?(жартую)
"осінь плаче у стомлену душу"-зачепило

 11.09.2012 14:39  Деркач Олександр => © 

Як текст - гарно, як настрій -ні)))

 11.09.2012 11:23  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно, хоч і сумно! Напийтеся, але не так сильно журіться!
Щоб без похмілля! :))))))))))
Все буде добре, пане Миколо! Вигляне ще сонечко!