Острів
з рубрики / циклу «Жителі сьогодення»
Коли усе зникне – не зробимо плоту –
Стремління, вагання, розбіжні турботи.
Під тиском думок, коли їх мегатонни
В пустелі цей вік – під водою потоне.
Чи має хто-небудь з останньої крихти
Багатство і простір – Пустелі лиш чисті.
Життя наше острів, уже не здивує,
Здивує лиш те, що немов Рапа-Нуї.
Лиш велети-прагнень нестимуть дрімоту.
Та вже не згадати, навіщо і хто ти,
Коли залишились лиш згадки-колони,
Здолали мабуть ми не ті перепони.
8.09.2012