Ірина Червінська-Мандич Суєтна сюїта
А я живу на острові.
На острові! На острові…
У божевільнім просторі.
У просторі? У просторі…
Гарцюю в танці дикому.
У дикому. У дикому?
З годинами безликими.
Безликими… Безликими…
А за вікном весно-зима.
Весна. Зима. Зимо-весна.
На ліжнику – любов пісна.
Любов – не пісня? Бо пісна?
З відходом дня в пуделко ніч
Збирає страху параліч,
Зливає віск червоних свіч…
І скачуть сині коні…
Калуш, 3.01.2014.
11.01.2014 01:37 Світлана Рачинська => © |
 Вірш- родзинка! Тільки +! |
11.01.2014 01:27 Марієчка Коваль |
 Гарний. |
10.01.2014 23:24 Тетяна Белімова => © |
 Класно! Сподобалося про весно-зима - зимо-весна! |
10.01.2014 21:19 Оля Стасюк |
 Сині коні - найбільш реальний образ нашого життя. Поки не придумали нічого краще. Хоча б за них - "чудово". Але вірш дуже сподобався, мелодійний. |
10.01.2014 17:09 Ганна Коназюк |
 Неперевершено!!! Просто ЧУДОВО! |
10.01.2014 17:03 Коруняк Жанна Борисо... => © |
 Наче пісня. |
10.01.2014 15:58 Володимир Пірнач => © |
 Шикарно. |
10.01.2014 15:43 Олена Вишневська |
 Цікава і вдала гра словами! |
10.01.2014 15:38 Каранда Галина |
 Супер. Гра слів і інтонацій на найвищому рівні. |