на себе збоку циніком поглянув.
побачив я комаху там дурну -
під ношею надмірною заклякла
і сковирнулась, зморена, в труну...
роздавлена була вагомим тілом,
покладеним дбайливими людьми -
таке майбутнє раптом промигтіло
мені перед очима з напівтьми...
здолати тьму з`явилося бажання,
з надією ввійти у білий світ,
з красою мрій і з вірою в кохання,
з душею у відлунні юних літ...
не вийшло з мене циніка, на щастя.
мабуть що не настав іще той час...
