Монолог Діви Марії
з рубрики / циклу «У полоні моїх почуттів»
Була я містом, древнім, гарним.
Мене ви зруйнували.
Була ромашкою у лузі,
А ви мене зірвали.
Була пшеницею на полі,
А ви мене спалили.
Була рабинею в неволі,
А ви мене убили.
Була я небом світлим, чистим.
Затьмарили війною.
Була убитою в бою
Не плакали за мною.
Була я бідною вдовою,
А стала я святою.
Ким не була я у житті
Мене ви зневажали.
Коли погано вам жилось,
То навіть проклинали.
Коли бажане не збулось,
За мене забували.
Зневірились, забули Бога,
Лиш інколи молились.
Людино! Це твоя дорога
В безодні загубилась.
Та я молитимусь за тебе,
Бо я - твоя мати.
Коли постукаю у двері
То не вели прогнати.