УЛАМКАМИ ПОРОЖНЕЧ
Шпалери на моїх стінах
ще теплі від твоїх віч,
що вчора своїм промінням
навпіл розтинали ніч
в маленькій моїй кімнаті,
що міцно сплела ТАМ -ТУТ,
де місяць в вікні плескатий
шукав у мовчанні суть,
аж поки сумний світанок
не вивів зі сну чуття,
заливши жалі у рани
без крихітки й співчуття,
розтявши на ДО і ПІСЛЯ
для нас лише зриме МИ,
навік вкарбувавши в пісню,
як двоє сплелись крильми...
Прошита безсонням стеля -
віконце для самовтеч,
знов осінь стежки нам стелить
уламками порожнеч...
