Лідія Яр
Ніч гонила осінь спати
- Хватить по садках снувати
Й свого носа всюди пхати.
Всі вляглися спочивати
Тільки ти усе блукаєш,
Місяць з зорями лякаєш,
То горіхами жбурляєш,
Стежки листям засипаєш.
Знову з вітром ти на пару
Нагнала на небо хмару,
То дощем холодним плачеш,
То, немов би кізка, скачеш...
Ніч же я - пора спокою
Та заснеш тут із тобою...
То ж лягай вже спочивать
Завтра будеш галасать...
29.09.2012 10:09 © ... => Деркач Олександр |
Дякую |
29.09.2012 00:47 Деркач Олександр => © |
 Класно, у нас саме така ніч зараз - з вітром, і горіхи торохтять по веранді))) а мене теж якби хто погнав спати... |
28.09.2012 21:26 © ... => Тетяна Чорновіл |
Та ото ж, а мені як на пару, то зразу вареники на парУ згадуються... |
28.09.2012 18:00 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! Жбурляє горіхи!Аж уявилося! :)) На пару окремо наче! :)))) |
28.09.2012 15:39 © ... => Каранда Галина |
Та то мені не спалося, ото й лізло в голову таке.. |
28.09.2012 10:30 Каранда Галина => © |
 )))) приклад того, що дієслівна рима не дратує, а приносить задоволення. Гарно! |
28.09.2012 00:20 © ... |
|
.gif "{#}")
Та і мені пора...