28.09.2012 00:13
-
164 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Крісман Наталія

В ПОЛОНІ ЗВАБИ-ОСЕНІ

Крізь відстані шлю з голубами

Останні листи зваби-осені,

Бо серце до тебе так проситься,

Мов тіло - вмиватися росами.

Та світ - поміж нами.


До безуму маю потребу 

Тепла твого, наче повітря.

Прийди і печаль мою витри,

Малюй у любові палітрі

Мене лиш для себе!


Здається, що ти у мені є, 

Навік ми тепер переплетені

Думками, чуттями, куплетами,

У небо крильми розпростертими.

Любити посмієм?


А, може, нас тут не існує - 

Між цими містами пустельними,

Де долі стежини устелені

Стернею й піснями веселими?

Та серце веснує!


Я знаю - незвичні ці фрази, 

Це тільки слова безголосі,

Якими любові ми просим

У неба нічного із просинню...

Чи бути нам разом?

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.09.2012 09:21  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш! Красуня осінь надихає! :)) 

 28.09.2012 01:45  © ... => Бойчук Роман 

Це осінь-звабниця чудова)) 

 28.09.2012 00:15  Бойчук Роман 

Чудово!