02.10.2012 19:41
-
215
    
  10 | 10  
 © Лідія Яр

Розмова ...

з рубрики / циклу «про життя»

Я - это ты.
Между нами года и утраты
и дорога к тебе далека...
Моє.
Підписала фото в юності.

ТИ - це я...

Не віриться, їй-Богу 

Давним-давно було... Але ж, це я...

В очах твоїх нема, іще, тривоги

Тепер - вона супутниця моя.

Я - це ТИ..

А пам`ятаєш, зірку -

Колись тобі хлопчина дарував...

Ну от, згадала і, чомусь, так гірко,

Немов у мене хтось ту зірку вкрав...

То так давно було - хлопчина, зірка, вірші...

Було ж, колись, для тебе він  писав...

І ТИ писала, хоч, можливо й гірші,

Про  той вогонь,  що в серці не згасав...

Мені ніхто вже  не напише віршів,

(й не віриться, що то колись було...)

Зірки, усі, роздарували іншим

Й до тебе шлях роками замело...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.10.2013 13:29  Надія Бойко 

Зворушливий монолог! Чудово, Лідо!

 04.10.2012 15:19  © ... => Недрукована 

Щиро дякую...

 04.10.2012 15:17  Недрукована => © 

Гарний вірш. Такий щемливий, ніжний.
Епіграф також дуже сподобався. "Я - це ти"

 03.10.2012 16:48  © ... => Володимир Пірнач 

Настальгія, то така штука...
Приємно, що сподобалося.
Дякую.

 03.10.2012 16:43  © ... => Деркач Олександр 

Дякую.

 03.10.2012 14:14  Володимир Пірнач => © 

Просто шикарний текст!
Мене забрало..
Забираю у вибране.
Плюсую.
І йду курити, бо стільки думок нападало..

 03.10.2012 11:38  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно!

 03.10.2012 00:28  © ... => Каранда Галина 

Та ні. З Великої медведиці. Я б її уже загубила б, а так добре запам,ятала...я астрономією не захоплювалась, може в неї є назва, але я не знаю, просто знаю де вона і все...моя...

 03.10.2012 00:16  © ... => Каранда Галина 

ого! А мені, блін, місяця так ніхто і не подарував...тепер спати не буду. буде жаба давити...

 02.10.2012 21:55  Каранда Галина => © 

куди мені...{#} десь я вже це чула...)))) 

що - зірка, от мені місяць дарували!))) тепер дивлюся і думаю: ОТ БЛІН!( :)))))))

 02.10.2012 21:47  © ... => Каранда Галина 

Справді забагато, зогляду на те, що зірка була одна...
Оце трошки нашвидкоруч переробила, не знаю, як тепер?
А нащот красуні, то я якось ніколи себе не вважала такою, а тепер і поготів...куди мені...
А, зірка, як подарунок, звичайно вигідна, он скільки років пройшло, а гляну на небо - он моя зірка...
Дякую..

 02.10.2012 21:11  Каранда Галина => © 

1) Ви й зараз гарна, а в 17 - просто красуня
2) вірш в епіграфі - неперевершено!
3)нинішній вірш - прекрасно. Може, трохи забагато зірок і віршів, але, мабуть, тут саме так і треба.
4) а зручний подарунок - зірка, правда ж?:)))))))))

 02.10.2012 21:03  Тетяна Белімова => © 

Справді дуже ностальгічна й зворушлива поезія вийшла. Можна було б для збагачення лексичного рівня уникнути рими "вірші", але це вже на Ваш розсуд.

 02.10.2012 19:45  Тетяна Чорновіл => © 

Такий щемливий вірш! Дуже зворушливо! А може ще не всі зірки роздарували??? :)