14.01.2009 00:00
-
655 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Аннархія

Не кличте мене серед ясної ночі

Не кличте мене серед ясної ночі: 

У мене у скронях неясна печаль… 

Блакитної крові розбавлений розчин. 

Холодного серця прозорий кришталь. 


Але це неправда, це все – тільки зброя, 

Моя огорожа супроти образ. 

Я лиш захопилася власною грою, 

Зумівши побачити світ без прикрас. 


Та я так не хочу, не мушу, не треба!.. 

Як іноді втішно в омані думкам, 

І крилами різати в полудень небо

Читати вірші опівночі зіркам. 


Я вірити хочу в безмежні і щирі, 

У віддані душі і світлі серця. 

Я дуже сумую: для власної мрії 

Невже я не можу іти до кінця? 


Та годі! Жалітися справа даремна. 

Світ за очі бігти – невдячна мета. 

Все буде, звичайно. Все буде, напевно! 

Вже завтра із місця мій зрушить літак. 


Та все ж не дивіться до мене у очі – 

В них тягне до дна незбагнена печаль… 

Червоної крові насичений розчин. 

У серці гарячому схований жаль. 



м.Дніпродзержинськ, Листопад, 2007 р.

Публікації: Аннархія

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 04.06.2012 11:06  Каранда Галина 

класно 

 14.01.2012 18:13  Олександр Новіков 

гарний перехід концентрації і кольору) з блакитного до червоного