Коли дощить, я так люблю...
Коли дощить, я так люблю...
У дощ закохана з дитинства...
А дощ осінній!
Коли летить додолу листя...
Коли віконне скло покриється дощем,
Охопить серце туга й ласкавий невимовний щем...
Різниці між "люблю" й "кохаю"
Не розумію, та й не знаю...
Отож, закохана у дощ...
Можливо, теє є причиною любові до води?..
Вона ж бо є підмурочком життя...
Без неї ні туди і ні сюди...
Без неї в Світ немає вороття...
Без тих краплинок живильної вологи,
Ніщо живе не здатне стать на ноги...
Вода ж бо є підмурочком життя,
А з нею й дощ відроджує буття...
05.IV.08
