07.10.2012 16:17
для всіх
280
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

Віршування з настрою

з рубрики / циклу «віршування з настрою»

1.

біль поглинає мене наче муху павук,

білий світ поглинає собою -

дай же сил одірвати від себе цей біль

і повірю тоді я у завтрашній день,

що стоїть на осіннім порозі.


2.

там, у рамці моїх споглядань, вже немає мене,

що дивився на мЕне старого

і життя розіп"яте на брамі забутих осель.

...що зі мною таке?..

я заплющую очі, я сплю і тяжко зітхаю у сні.


3.

і відчув я - в цей день забагато

на плечі мені звалилося років -

спогади зливами линуть у сьогодення...аж сліпну.


4.

мій спокій - стиснутий міцно кулак.

а як стомляться пальці в обійми приймає марнот марнотА.

...у безсиллі падають руки.


5.

я вийшов собі на веранду, сів у крісло-качалку,

запальничкою клацнув і запалив сигарету

й, пускаючи дим через носа, відмітив в умі - так, між іншим -

рухи оці неповторні, єдині у Всесвіті всьому, останні.

...старію, дурниці мелю.


6.

все залите червоним: півнеба, земля, моя хата і я,

навіть кішка, собака і діжка, у діжці вода... -

то зранене сонце котилося тих-повільно за обрій.


7.

стою на місточку, дивлюсь у прозореє дно.

у небесно-зеленому світі раптом з"явилася жаба,

повисла між мною і дном і дивиться вгору крізь воду.


8.

чую стук у вікно.

я подумав - гне вітер тополю, торкається вітами скла.

ні, вирішив, то під грозою людина промокла до нитки.

відчиняю вікно - тільки й чув як шурхнули крила.

ані вітру нема, ні грози, ні людини.


9.

пригоршню сонця знайшов у кувшинці лілеї.

коли розтулив пелюстки - такі ніжні і білі, тендітні, тонкі! -

ароматнеє світло краплинками перелилося у мокру долоню мені.

обережно з тих пір я веслами правлю -

сорм великий буде мені, як стривожу цнотливу тендітність озер.


10.

як з вечора день головою у місячну ніч довготінну схиляється,

вершника бачу - ходою повільною їде верхом на коні через степ

по дорозі від зір, що веде в сьогодення.

земля оживає і тягнеться вся аж назустріч йому,

коли сонце сідає за лісом.


11.

оцінено все - і розум, і душу, і тіло,

не кажучи вже про життя.

піду собі, хочу бути безцінним.


12.

іду крізь зливу, піднявши комір плаща,

одну руку сховав до кишені, парасоля у другій.

ручаї наче дні, що отак поспішають в нікуди,

листя осіннє летить перед мене, зникає у далині.

...спиною до зливи іду.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.10.2012 17:03  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно, так - є східні інтонації у подачі тексту, але більш розгорнуті, ДУЖЕ сподобалось...згадував чого пропустив такий твір, по даті зрозумів - як завжди - чергове застілля було)))

 09.10.2012 15:12  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже-дуже сподобались Ваші віршовані настрої. Лаконічністю і мудрістю японську поезію нагадали!
Особливо вразили рядки про сонце в лілеї... Але всі чарівні!
Десь узялася думка, що ніколи в житті не пускала дим через ніздрі... Так і не знатиму, як це...

 07.10.2012 23:01  Тетяна Чорновіл => © 

Ого! Тут глибока філософія! Почитаю завтра на свіжу голову!

 07.10.2012 18:30  © ... => Лідія Яр 

без картики таки буде краще. дякую за відгук і пораду.

 07.10.2012 17:14  Лідія Яр => © 

А ви її можите змінити і тепер. Натисніть -РЕДАГУВАТИ і міняйте на іншу

 07.10.2012 17:11  © ... => Тетяна Белімова 

з картинкою я,звичайно, дав маху - хотів змінити, але не встиг - вже пішло у друк. а схід...останнім часом зачитуюся кітайською та японською поезією. особливо мене привабили маленькі "хокку" з надзвичайно змістовними текстами. дякую за прочитання і відгук.

 07.10.2012 17:09  Лідія Яр => © 

А я бачу усе золотим, коли сонце сідає...дивно, раніше було червоне...
зачепили і пригоршні сонця, і вершник,і останній про зливу...
гарні роздуми, ну, а що сумні, то буває...
Чудово

 07.10.2012 16:41  Тетяна Белімова => © 

До 9 частинки ніби нічого й не чіпляло, а от як прочитала про "пригорщу сонця"... І "спиною до зливи" теж сподобалося. Таке поєднання непоєднаного (від сонця до дощу), або ж такий несподіваний перехід (картинкою, до речі, зовсім не обіцяний!) - точнісінько так, як буває у житті! Натяк на східну поетику цілком виправданий - Вам цілком вдалося передати самозаглибленість, споглядання, властиві мистецтву Сходу.