08.10.2012 17:20
-
490
    
  4 | 4  
 © Бойчук Роман

Ти приречена музою стать

Не кричи у мій бік більш ніколи,

Бо твій крик мене сильно пече.

Озирнися на світ, що довкола;

Я підставлю підтримки плече.


Ти ж підтримай мене в моїй справі:

В часи радості й бід поруч будь,

Будь суфлером у моїй виставі,

Пізнай в інших ти цінностях суть.


Ми з тобою на вік одне ціле,

Богом даний цей світ нам на двох.

Я кажу, що це чорне, ти – біле!

Протиріччя – насіння тривог.


Ех, якби ж я умів клонуватись?

Бракне часу на всіх і на все.

Я втомився ще більше старатись

Й кожен раз говорити про це.


Не кричи у мій бік і не став цим

Ти на слові моєму печать.

Заримую твої мегагерци, –

Ти приречена Музою стать.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.10.2012 21:21  Микола Чат => © 

Класно!!!

 08.10.2012 19:34  Лідія Яр => © 

Блін .Писала писала, а не зберегло. Класно. Біле і чорне -дуже знайомо... Чудово.

 08.10.2012 18:27  Тетяна Белімова => © 

Чудово! Це і є кохання! З криками чи без, а вона приречена стати музою! Я думаю, вона про це знає, от від того й кричить (думає, що вже має право). А Ви їй, Романе Івановичу, скажіть, так, для профілактики, що муз буває 9. Мені здається, крику стане менше )))

 08.10.2012 17:27  Каранда Галина 

Будь суфлером у моїй виставі - от блін! ні прімою, ні - режисером, - суфлером! то не муза буде вже!)) ще б декорацією її зробили!)