Ноктюрн
Дерева вже вдягаються в яскраві шати осені,
Пливуть на схід із заходу хмаринки дощові,
А літня пісня коника із саду ще доноситься:
Все грає він на скрипочці, сумує у траві.
Висять червоні кетяги, немов яскраві кошики -
Готує горобинонька усім птахам десерт.
Сиджу в саду і слухаю, як в залі філармонії,
Маленького скрипалика останній цей концерт.
Прогнози обіцяють нам тепло і літо бабине,
Та дні усе коротшають, все ближче до зими.
Зіграй «на біс» нам, конику, свого ноктюрна літнього,
З тобою розлучаємось тепер надовго ми.
Харків, Жовтень 2012 р.
