Зимовий ромашковий ноктюрн
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
В зимових недовірливих вітрах
Стеблом ромашки сон тріпоче мрійний
За страху холодком. Мину той страх,
І сну ледь чутний обрис легковійний
Вінком у коси вітряні вплету.
В цю дивну ніч зимової пори
Чи ж варто в сни квітучі вирушати?..
Та вір! Утихомиряться вітри,
А ніч у запашні вбереться шати,
Збагнувши квітки істину просту.
Хай біла зачудована зима
Сніжить крізь хмар скуйовджений піддашок
Й морозцем заколисує. Дарма!
З букетиком нескорених ромашок
Босоніж по снігу до тебе йду.
