Юлія Мороз Вдова
Сиджу сама
Й не плачу я.
Немов вдова
Що чоловіка
У труну звела.
Я пишу вірш
Усім на сміх.
Бо я як клоун
Що не зміг
Дітей занудних розсмішити.
Сиджу сама.
Кімната ця.
І ліжко те ж.
І я одна.
Вже не смішить
Мене вдова.
І клоунів вже
Теж нема.
Сумний я пишу каламбур.
Хто прочитає
Скаже «тьху!»
Та я пишу.
Бо я сама.
І прочитать
Кому нема.
09.05.2018 14:38 Лора Вчерашнюк => © |
 Так, всіх порозганяти, а потім сумувати - і таке буває!!!! І це теж - досвід)))) Дякую))) |
13.10.2012 16:39 Деркач Олександр => © |
 Ставлю чудово - для компанії, щоб не сама, і бережіть чоловіків - їх мало залишилось у навколишньому середовищі та ще й в природному стані... |
13.10.2012 15:07 Каранда Галина => © |
 у мене відразу виникло питання: А як звертатися в коментарях.... Можна просто - Юля? |
13.10.2012 15:01 Каранда Галина |
з цим явно треба щось робити... |