Ніч
Коли впадуть на землю небеса
І день погасне в огняному колі
Зійдуть на землю казки і дива
І колисать почнуть наш сон чудовий
І будуть грати душами живих
Оті створіння що на двох копитах ходять
І залоскочуть молодих
Красивих юнаків спізнілих
Чудові кралі із чужих князівств
Що залишають після себе мокрий слід
І заведуть невідано куди
Тих подорожніх що в путі зостались
Незвідані досіль чудні путята
Що в їх волоссі квіти зацвітають
Багато див на нашій Україні
І краще не виходити поночі
Якомусь парубку на вечорниці
Бо в нас на Вкраїні дівчата-чарівниці
І відьма через хату в нас живе
Яка все знає про усяке зілля
І відшептати може пороблення
І так же вправно може щось наслати
І Злидні ходять попід кожну хату
Чекають поки хтось гукне
Такі малі а скільки лих приносять
Такі незграбні злиденьки оті…
І мариво оте розгонить
І нечисть в нори забивається в страху
Коли уранці півень чийсь удома
У третій раз кричить «ку–ку-рі-ку»
І знову день і знову сірі будні
І тільки у ночі живе
І прокидається від сну усе: і зле і добре
Що покрутить чиїмсь життям
Без всяких сумнівів і жалю
Та все це рідне. Наше. Українське
І не любить його, це те що не любить себе
Бо в наших жилах щось тече відьомське
Від прабатьків – це спадщина така
Якою нехтувать – це гріх, прокляття
Тому ми берегти повинні всі свої знання.
