Прощання
Ну от і все
зібрали риштування
послідній штрих
послідній дотик пензля
і
лише той
незрозумілий щем
приглушений ковтком
з горла
дешевої горілки
піде зо мною в невідомий день
Нехай вам буде щастя в новім домі.
Дрогобич., 2012
Візьміть участь в обговоренні
15.10.2012 13:22 Тетяна Чорновіл => © |
 Не можна тричі "чудово" поставити!!!! Мабуть у всіх "творців" схожі відчуття! Пригадую, як пишеш, було, програму замовнику, зріднишся з нею... Неначе донечка твоя! А тоді, як здаєш в експлуатацію - серце щемить, ніби з рідною розлучаєшся! Десь ще й був про це в мене давній вірш. Може трохи простяцький, але щирий!!! Знайду, то виставлю. Про рідну програму! На днях прийшлося зустрітися з одною з них! Вир почуттів!!!..... |
15.10.2012 09:44 Деркач Олександр => © |
 Знайоме відчуття))) |
14.10.2012 23:43 Каранда Галина => © |
 у Вас якось так органічно навіть оте слово "послідній", яке я б десь в іншому вірші розкритикувала б, а тут воно наче на своєму місці... |