Коли світанок чекає ночі
щоб не заснути
і тиша
єдина подруга
і час
лінивий і липучий як павук
пантрує здобич
дратує
цокаючи на столі
і шлях
із пОстелі до кухні
у пів життя
це старість
як кава з запахом урини
і підгорілим молоком
коли минуле як стіна
не то плачу
не то підвалу
не відпускає
щуряча пастка
лиш клапоть неба
у вікні
як Бог
незрозумілим кличе щемом
до покаяння
що не жив
грішив
грішив
грішив
і забуття
хвилеве
- хто ви?
- дочка
- ти ба? у мене є дочка…
Дрогобич., 2012
