04.11.2012 02:28
-
329 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Толік Панасюк

Коли світанок чекає ночі

Коли світанок чекає ночі

Коли світанок чекає ночі

щоб не заснути

і тиша

єдина подруга

і час

лінивий і липучий як павук

пантрує здобич

дратує

цокаючи на столі

і шлях

із пОстелі до кухні

у пів життя


це старість


як кава з запахом урини

і підгорілим молоком

коли минуле як стіна

не то плачу

не то підвалу

не відпускає

щуряча пастка


лиш клапоть неба

у вікні

як Бог

незрозумілим кличе щемом

до покаяння

що не жив

грішив 

грішив

грішив

і забуття

хвилеве


- хто ви?

- дочка

- ти ба? у мене є дочка…



Дрогобич., 2012

Публікації: Толік Панасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 04.11.2012 15:02  Андрій Гагін => © 

З задоволенням прочитаний вірш!!!! ) Майстерно! 

 04.11.2012 13:07  Тетяна Чорновіл => © 

Самота в кінці віку... Так майстерно Ви її описали... Страшно! 

 04.11.2012 12:06  Лідія Яр => © 

болюче...до мурашок... 

 04.11.2012 09:08  Каранда Галина => © 

сильно... щодо дочки, - аж теліпнуло: у мене є родичі, де саме таке  зараз відбувається. Дочка приїхала доглядати матір і час від часу у них відбувається саме такий діалог... слово в слово... жах..