Лідія Яр
Я з чаші смутку п`ю з дитячих літ,
А радості так мало наливали...
Літати я хотів, та мій політ,
Стрілою зради, раптом обірвали...
І я упав. І поломав я крила.
І обрій, той далекий, тільки сниться...
Але для мене - журавель у небі,
То завжди краще, ніж в руці синиця.
17.10.2012 17:50 Юлія => © |
 Дуже гарно! Життєво так..Мимоволі поринаєш у власні спогади.. |
17.10.2012 16:11 © ... => Бойчук Роман |
Сподіваюся, що так воно і є...дякую |
17.10.2012 14:46 Бойчук Роман |
 Креативненько лірично і несподівана кінцівка. Дуже гарно Ви це все вмістили. Браво!!! Розумний вірш на правду!!! |
17.10.2012 13:06 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую. Приємно, що читаєте... |
17.10.2012 13:05 © ... => Деркач Олександр |
Дякую. |
16.10.2012 18:53 Тетяна Чорновіл => © |
 Сумний вірш, багатозначний! Надривний... Про пораненого журавля в мене також є вірш "Журавлиний листопад". Правда, там чисто про журавля! |
16.10.2012 18:44 Деркач Олександр => © |
 І я люблю журавлів у небі - щось повинно залишатися недосяжним, неземним...лишати простір для мрії... |
16.10.2012 17:45 © ... => Тетяна Белімова |
Дякую. Приємно, що сподобалося і що читаєте |
16.10.2012 17:43 © ... => Каранда Галина |
Дякую, Галю. |
16.10.2012 17:32 Тетяна Белімова => © |
 Чудові рядки! Який Ви вклали сюди семантичний підтекст - тільки Ви знаєте! Але поезія звучить дуже урочисто й піднесено! |
16.10.2012 17:30 Каранда Галина => © |
 чудово. а я й синиці рада. надто багато в небі недосяжних журавлів... |