Межа
Не говори мені
тобі виносять мозок
ґвалтують душу
розривають не шматки
агов межа
не варто привидів гукать до столу
коли з вечерею ідеш у забуття
нехай чекають
блукаючи не знають
де справжній я
а де лиш обриси
туман
химера
уява
болюча
хвороблива
це також я
назви це матрицею паралелей
чи катастрофою можливостей
уламками непрожитих світів
але не говори мені
не варто
душі не можна зґвалтувати
продати і позбутися також
а ти
лише межа
далекий обрій
примхливий
чаруючий
і недосяжний
натхненний
коли сходить сонце
панічний і загублений
в часи туманів
сутінок і смути
