П. Ш.
Лоб чистенький
Щоки чисті
А руки криваві
Два ярочки, два порізи
Руки перезали
Мили її, витирали
Рушниками терли.
Терли, терли. Не дотерли…
Руки полишали.
Лихо ж з вами,
Добрі люди
Вона ж мертва спала…
Все купали
Кров змивали
Журливо співали
Хтось заплакав
Хтось сміявся.
Всякого бувало
Положили в чистім, білім
В тісну домовину
Застогнав священник пісню
Помахав кадилом
Тай засипав тіло біле
Чорною землею
Посиділи, полаяли
Долю нещасливу
Тай забули.
Загубилась могила й донині
Ніхто й разу не приходив
Не співав тужливо.
Всі забули поминати
Її сиротину
Тільки черви не забули
Сточили все тіло
Не жаліли ні капельки
Гарної дівчини
Отак люди забувають
І добре й погане
Отак душі погибають
Ніхто й не згадає
