21.10.2012 12:29
© Тетяна Чорновіл
КАЛИНЯТА-ВІРШЕНЯТА
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
На калинових кущах
Мокнуть віршики в дощах.
Кріт довгенько розглядав,
Ні рядка не прочитав.
Буркнув: – Сліпну через хмари,
Де ж узяти окуляри?
ПИРІГ З КАЛИНОЮ
Іде осінь долиною
Несе пиріг з калиною
Візьміть дітки по шматочку
І віршиків по рядочку.
КАЛИНОВИЙ КИСІЛЬ
Їжак у лісі залюбки
Калини наламав пучки,
Зварив в норі смачний кисіль,
Рідню покликав звідусіль.
– Добренькі в юшці ягідки! –
Кисіль хвалили їжаки.
ОЙ, ТЕРПКУВАТІ!
Вибіг зайчик з-під ялини,
Зламав кетяжки калини
Й заходився смакувати.
– Трохи, – каже, – терпкуваті!
НЕВЧАСНІ ПИРІЖКИ
Сорока тісто замісила
З куща калини наносила,
Хвалилась: – Пиріжків спечу
І соловейка пригощу!
Спекла! Та соловей гай-гай!
Давно подався в теплий край.
СМАЧНА
Казала ягода одна:
А я зимою ой смачна!
ЛИш морозцем схоплюся, враз
НАстане мій солодкий час!
КАЛИНОВИЙ СОН
В дощ осінньою порою
На калині під корою
Сонечко, жучок крапчастий,
Загорнувся в сон квітчастий.
В сні комашці тепло й мило,
Цвіт калини пахне біло,
Весну-красну навіває,
Соловей пісні співає.
БЕЗ ДЖЕМУ
Борсук журився під кущем:
– Зварив би я з калини джем,
Та цукру й банок теж нема…
Без джему знов буде зима,
Бо ягід не зумів надбати.
Піду я, мабуть, в нору спати.
ХАЙ ВИСИТЬ!
Калини ягідку сова
Ковтнула й ухнула: – Овва!
Гіренькі ягідки малі!
Поспати краще вже в дуплі.
Хай висить ця калина! Зранку
Впіймаю мишку до сніданку.
ЧЕКАЙ, ВЖЕ СКОРО
Калині телеграми
Шлють в осінь снігурі:
Чекай на зустріч з нами
Вже скоро, на зорі,
Як кущ зима притрусить
Порошею-сніжком
І ягід смак укусить
Морозним холодком.
