ПО-ФРАНЦУЗЬКИ
Новий сусід тепер в Богдана.
В нього гарний пес.
Такий собі бульдог французький.
Чорний, чорний весь.
Іде ото хлопчак зі школи.
Звісно, не спішить.
А тут якраз - той пес французький.
Ліг собі й лежить.
Ніяк ніхто пройти не може.
Плач ачи кричи.
Собака з виду ніби добрий.
Зробиш крок - гарчить.
Нарешті вийшов той сусіда.
Пес одразу стих.
- Чого злякавсь? Добріш собаки
годі десь знайти.
Та ти ж такий здоровий лобур.
Міг прогнати пса.
Ти ж бачиш,- він всього лиш гавка.
Й зовсім не куса.
Малий почав очима кліпать,
лиш ото почув:
- Та я ж не знаю по - французьки.
Я англійську вчу.
2012
