22.10.2012 12:12

-

352

8 | 9

 © Тетяна Чорновіл

ЗОЛОТИЙ ГОБЕЛЕН

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Казковий гобелен

Струсив на землю клен,

Двірник мітлою в шмаття рве коштовність золоту.

Торкнулася рука

До трепету листка,

А він щось позолотою шелеснув на льоту.

Яких осінніх втіх

Начарувати встиг?

Солодким пізнім золотом щемить душа моя.

Хай серед віт пече

Сороче «Че-Че-Че»…

То осінь закохалася! Хто їм сказав, що я?!

Гублю за кроком крок

В відвертості сорок,

Нехай здогадку вслід мені осудливо кричать.

Хіба я осягну

Осінню цю вину?

Сховаю як коштовну мить за холоду печать?

В які світи літа,

Мов пряжа золота,

Хитким мрійливим човником все манять наяву?

Не признається клен,

Чи мій то гобелен,

Чи просто осінь скапує туманами в траву.