Казковий сон
Я ввечері читала казку сину,
Приколисала словом чудотворним.
Коли на ліжко впала для спочину,
Сном огорнулась справжнім, непритворним.
Як наяву рибалити спішила.
В сітки вплітала водорість морську
І якимсь чином рибоньку зловила,
Всю в позолоті, але ледь живу.
Вона стогнала і просила пити,
Без солі просто чистої води.
А потім я спішила підкормити
І втамувати потрясінь сліди.
Ми довго-довго тихо гомоніли,
Вже смерк накрив і воду й берега.
Та розлучитися на мить не сміли,
Щоб знову не прийшла сумна туга.
Аж вранці рибонька хвостом махнула,
Блиск позолоти хвиля розкидала.
Я ж про бажання свої геть забула!
Чи може краще, що про них змовчала?
м. Кривий Ріг, лютий 2012р
