22.10.2012 12:59
-
260
    
  5 | 5  
 © Андрій Гагін

Мушля

з рубрики / циклу «Спіралі нашого часу»

Покручена равлика мушля, важка;

Абияк азарт, і стремління: ого!

Шукає пригоду в гіллястих стежках,

А вітер дорогу колише його.


Секунда лиш подих, і зовсім не час -

і там у спіралі збережено спокій.

Однакова відстань, разом, без прикрас -

Допоки течуть ще по дереву соки.


Покручений равлик, чи мушля, хтозна;

Напевно початок не ходить додому.

І в тисячі істин, одна лиш ясна:

Ніколи не скаржиться мушля на втому.



10.10.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.10.2012 10:46  Деркач Олександр => © 

Класно!

 22.10.2012 21:46  Тетяна Белімова => © 

Андрій - поет-філософ! От втрапив у око равлик - і є тема для поетичного роздуму. Дуже гарно вийшло! Як все ж у природі все мудро й досконало влаштовано!

 22.10.2012 14:46  Тетяна Чорновіл => © 

Якийсь дивовижний вірш. ФІлософський. Мені чомусь та покручена мушля уявилася невтомними блуканнями думок... Не знаю, наскільки далеко "заїхала"...