07.05.2013 10:41
for all
374 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Дебелий Леонід Семенович

Прощальне

Вічній пам’яті ветерана Великої Вітчизняної, мого дядька Різуна Василя Васильовича

Пішов останній ветеран,

Помер від давніх лютих ран,

Дались таки вони взнаки

Через роки, через роки...


„Вже більше вісімдесяти,

А я ще, Льоню, хоч куди:

Води ще можу привезти

І Богу дяку принести,


Що зміг додому я прийти

Через сніги і холоди,

Через вогні й густі дими,

Крізь страх упасти назавжди...


Які ж страшні були бої 

В ті березневі темні дні...

Південний Буг в густій імлі...

Й тіла солдатські по воді...


Тоді ще зовсім молодий

Вступив в свій перший, справжній бій,

Ріка накинула вуаль,

Життя вручила, як медаль…


І скільки спас тоді життів,

(А жити кожен як хотів!!!) - 

То й вутлий човен вперто плив,

Летів до бузьких берегів...”


Такі дзвенять в мені слова,

А Вас тут, поруч – вже нема?!...

Та то не так – Живі Діла!

Й Вкраїну 

Доля

Вберегла!

Публікації: Дебелий Леонід Семенович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.05.2013 10:35  © ... => Світлана Рачинська 

Навіки Слава! 

 12.05.2013 16:32  Світлана Рачинська 

Дай Бог щоб і ми вберегли!!!
Слава Україні!!!
Героям слава!!! 

 12.05.2013 16:27  © ... => Каранда Галина 

Щиро дякую! 

 12.05.2013 16:27  © ... => Чернуха Любов 

Так. Царство Їм Небесне! 

 12.05.2013 16:26  © ... => Олександр Новіков 

Дякую! 

 07.05.2013 20:14  Олександр Новіков 

гарно 

 07.05.2013 12:05  Чернуха Любов => © 

Дуже щемно, шкода, що скоро не буде кому розповідати про ті страшні часи... 

 07.05.2013 10:00  Каранда Галина