не цілуй мені руки
з рубрики / циклу «про життя»
Не цілуй мені руки.
Знаєш сам - я до цього незвична.
Ніжних слів не шепчи,
Хоч вони і солодкі, як мед.
Не змінилася? Зовсім?
(Раніше ти був більш критичним.)
Я лиш вредна, така ж
І про це говорю наперед...
Кажеш, всі ці роки
Ти беріг, завжди, пам,ять про мене?
Це ж бо як -
Вона в ліжку, а я в голові?
Ні, пробач,
Мелодрами всі ці не для мене.
Чи, надіявся ти -
Щось подібне розкажу й тобі?..
Ти ж пішов...
Чи, вона тебе вкрала у мене...
То на краще, мабуть,
Я сказала собі того дня...
Уявляла вона,
Що піймала коня за стремено,
А за нею ішло
Лиш покірне, гарненьке ягня...
Я ж, жила- як жилось,
Хоч життя це було і не казка,
Але місця тобі
Не було тут ніколи, повір...
Не цілуй мені руки,
Уже бісить мене це, будь ласка.
Ти ж бо, знав тигреня
Воно виросло, дуже , з тих пір...