Нам судилося бути людьми

Вірш-роздум

Так написано Словіє Боже,

Щоби майже усе ми могли

Та робили лиш те, що є гоже!

Так задумав нас батько-Творець.

Так зліпив нас на свою подобу,

Та і сам він втрачає терпець,

Коли ми обертаєм в худобу.

Так,в худобу, у звірів лісних

Ненаситних, нестерпних,безжальних

Й поряд з Світом Творця зводим ми

Павутиння світів кримінальних.

Ми керуєм свідомістю мас,

Що отцю лиш позволено завше,

Лізем в Космос, обдурюєм Час,

Під землею пускаєм колайдер.

Що пізнати ми хочем? Нащо

Ті знання нам звідтіль звідусюди!

Коли ми забуваємо, що

В першу чергу ми, в дійсності, ЛЮДИ !

25.12.2009 р.