Cон
Морозні візерунки на вікні,
Пухнасті віти в інії і снізі
Мені приснились в чарівному сні,
Й сосульки, що нависли на карнізі.
І сніг рипить приємно при ходьбі,
Сніжинки мило покривають комір...
Це так давно, мов в другому житті,
Що навіть в сні воно втрачає колір.
Це все колись. Натомість серця жар
Повзе до мозгу, збурює морщини.
Що заробив?-питає-Що везеш у дар?
За стільки літ скитання на чужбині.
Чи не в штики прийме тебе зима?
Чи так же сніг буде у такт рипіти?
Себе питаю. Відровідь - нема!
Бо й сам не знаю як себе зустріти.
07.12.2009 р.