Марія Новогроцька Дощ
Дощ. Краплі на скронях,
Обличчі, в долонях…
Бо дощ….
Уста в цілунках
Плетуть візерунки.
І що ж?
Дощем накриті
Тішимось миті
Разом.
Як же спинитись?
Твоїм би впитись
Вином.
Дощ у волосся
Краплини-роси
Кладе.
Мокрі цілунки
Малюють малюнки
Про все.
Вдвох просто неба,
Бо нам так треба.
Що дощ?
Де там ті хмари?
Мабуть, пропали.
Атож…
Дощ не вщухає,
Пестить, кохає
Лиш нас.
Уста в цілунку
Шукають рятунку
Ще б раз!
Ближче до неба
Так, як нам треба.
Що ще?
Дощем политі
Тішимось миті
І все.
09.11.2012 18:46 © ... => Оля Стасюк |
Закоханий дощ - це дуже гарно! Дякую, Олю! приємно, що Вам смакувало)))) |
09.11.2012 18:44 © ... => Лідія Яр |
теж люблю дощі, бо вони ж завжди породжують найчистіші емоції. дякую, Лідіє, за відгуйк) |
06.11.2012 22:14 © ... |
Дуже дякую всім за теплі слова! приємно) |
06.11.2012 21:27 Лідія Яр => © |
 люблю дощі...а Ваш такий чарівний... |
06.11.2012 17:03 Деркач Олександр => © |
 Дуже гарно і сподобалась форма. |
06.11.2012 13:55 Оля Стасюк |
 Неперевершено! Так, ніби справді випила закоханого дощу. |
06.11.2012 13:22 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарний дощовий закоханий вірш! І форма - ніби справді дощові краплі уривчасті! |
06.11.2012 10:25 Каранда Галина |
 і знову дуже гарно й пісенно. |