Заливає дощем
Заливає дощем спорожнілу зупинку.
Лише клаптик маленький лишився сухим.
Та хіба ж я просила такого спочинку,
Віддалась на поталу стражданням гірким.
Не чекають у домі задумливі очі,
Не зустрінуть обійми крилатих пісень.
На прощання слова залишились пророчі –
Хай із сліз починається кожен твій день.
Обійняв теплий дощ, я тепер не одна
І хоч стіни цілунками нашими дишуть.
Повернуся, мов тінь, де бриніла струна
І на фото мене твої руки колишуть.
м. Кривий Ріг, травень 2012р
