Із вуст в уста
Із вуст – в уста, із вуст – в уста,
Й прекрасне слово вироста.
Воно крізь морок, забуття,
Крізь терни йде в наше життя.
І нам його нести й нести,
Хай на дорозі грязь, хрести, -
Все подолаємо, усе,
Й на сьоме небо вознесем…
Хай світлом повниться життя,
Йому ж немає вороття...,
Хоч сльози капають солоні,
Його тримаєм на долоні…
Колись мінялось - бо, цвіло,
І хоч у темряві було, -
Відчуло болю і образ,
Спіткалось, падало не раз…
Тепер – як правда вироста –
Із вуст – в уста, із вуст – в уста
Те слово вічне і святе,
Високе, мудре, золоте!
м. Ромни, 07.11.12
