Осінь
Відколовся окраєць літа,
І в душі стало зимно знов…
Сонцем росу краплисту спито,
Десь задрімала моя любов…
Місяць в небі повільно чахне,
Й смуток кригою вироста.
Матіола за тином пахне,
Щось шепочуть твої вуста…
В серці струни сплелися в жмуток,
Їх так важко вже роз»єднать.
Душу їсть гіркуватий смуток,
Як його із душі прогнать?
Як же сумно зітхають квіти,
Знають: скоро й вони помруть…
Хочу я повернути літо,
Але осінь вже тут як тут…
м. Ромни, 07.11.12
