Золоте павутиння кохання
Найкрасивіший хлопець закохався
Та так за любою вже побивався:
Забув про сон та їжу, спокій свій
Неначе душу віддав їй одній .
А вона на нього не зважала,
Прихильників багато мала.
Така красива молодиця
Й хитра неначе та лисиця.
Чого бажає? – важко розпізнати
Її секрети, коди розгадати
За що так з ним і чого мучить
Може це їй колись наскучить?
Але тримається неначе кам`яна
Й не печальна та не сумна
Байдужа до парубка такого
Красивого, багатого, живого.
Але окрім багатства та вроди
Та грошей батька й його заводи
Ще непогано б розум хлопцю мати
Тоді вже й нічого бажати.
Але розбещеність свою демонстрував
Хлопець дівчині, яку шалено покохав
І як з таким можливо жить,
З його обличчя воду пить?
То краще залишитися самою
Ніж з таким «щастям» й сумною
У золоте павутиння не потрапить
Та честь й гордість дівчина не втратить!
