Ми вірим!
Засумував щось я на чужині,
Важкі думки тривожать мою душу.
Так хочеться додому, але, ні!
Щось заробити неодмінно мушу.
Щось заробити, бо дома біда -
Нема роботи, ані толку всюди,
Бюрократія міцно обплела,
Звязала путами - аж стогнуть, бідні люди!
Корупція усюди. Без грошей
Нічо не зробиш, ні на грам, на йоту.
Не те що! Просто не знайдеш
Хоч мало-майськи вигідну роботу.
Політики хизуються лише
І одівають одіж від "Версаче"
Вже крокодилами від них несе,
Від папок, ремішків, взуття - тим паче.
Та і самі похожі вже на них -
Плазують перед доларом на пузі,
А зачепи - не встигнеш звести дих,
Як вже тебе і зїли жовтопузі.
О, Україно! Матінко моя!
Якби ти знала, як у мріях красних
Тобою марим. Як свята земля
Нас по ночах зове, зове нещасна!
Та що ми можем? Чим доромогти?
Хіба проголосуємо ми завтра!
Чи зміним щось? А може не іти?
Ні! Треба! Неодмінно! Хоч вже й вкотре?
Ми вірим й голосуємо за вас -
То ж оправдайте лозунги Майдану!
Пора уже! Прийшов отой вже час,
Щоб вивести Вкраїну з злого стану!
На тебе, Юля, вся надія в нас,
Бо жінка ти! І як Вітчизна-мати!
А мати не обманить жоден раз,
Бо вміє слово МАТЕРІ тримати!
Албуфера, Алгарве, Португалія, 16.12.2009р.