Приходь...
Приходь до мене, ну хоча б у снах!..
Я так боюся звикнути до тиші...
Бринить-бринить натягнута струна,
Намокла гілка листячко колише.
Приходь до мене в цей осінній час -
Без всіх своїх закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Приходь в мою розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
