ПОФІГІСТ
Стає із віком все брутальнішим, зухвалим,
Втрачає смак любові, ніжності, тепла:
Втомився прагнути він бути досконалим,
Скотився чистою росою зі стебла
І докотився до байдужості відтінків;
На фіолет прозорість чисту проміняв.
...Став ПОФІГІСТОМ він, ховаючись від вчинків:
Усю й за все відповідальність з себе зняв.
Та не втекти йому від себе і від Світу.
Від незначних проблем ця маска на лиці.
Все ж доведеться вийти з свого мікросвіту
Зі смолоскипом перемоги у руці!
