Ода автомобільна, пофігістична...
Ти припаркуйся як завгодно.
На тротуарі, й поза ним.
Можна на клумбі, чи під окна,
А можна просто на траві.
То, не біда, шо тротуаром
Не пройде жоден пішохід.
Ти ненадовго, лиш базаром
Пройдешся ти і фіг із всім.
Нам до стоянки, то далеко.
П`ять метрів, то велика путь.
А мамочки з дітьми й колясков,
Най по дорозі ліпше йдуть.
Ти зупинись серед дороги,
Бо телефон ти подзвонив.
Не позирай, шо робиш "пробку",
Що з двох боків, по шість машин.
Шо комусь треба на роботу,
Кось вже конкретно запоздив.
То, не біда, шо "скора" блимать,
Би ти, дебіл, ї пропустив.
Тебе об`їхать нереально,
Бо, по бокам, такі як ти
Куда попало, як попало
Припаркували машини.
І всі стоїм, чекаєм "пана".
"О, Санна!" Він договорив.
Нарешті їдем, де нам нада.
Я на обід, шо ся лишив.
Як не згадати пішоходів,
Які роззявивши роти:
"Де хочем, там і переходим!
І, ти, на стрьомі будь завжди."
Прям під колеса, ну і дура.
Як вбити хочешся, то зря.
У мене скорость, майже нула,
Бо туй по другому ніззя.
До всіх у цім вірші звертаюсь;
ви будьте чемні й головне,
Ви на дорогах користуйтесь
Одвічним правилом "Трьох Д" *
* правило "Трьох Д" - Дай дорогу дураку.
