Бойчук Роман СТРАХИ
Йду манівцями я, заплющуючи очі,
Щоби не бачити круг себе тих потвор,
Котрі з"являються завжди посеред ночі,
Собою повнячи увесь мій коридор.
Моє оточення - усі і все довкола,
А ті потвори - з підсвідомості страхи.
Навколо себе захисні малюю кола,
Страхи ж бо лізуть через кіл отих дахи.
Із підсвідомості залазять в мої мізки,
А там чатує вже на них здоровий глузд.
...І як в вогні страхи тріщать мов сухі тріски;
Від них у пам"яті залишився лиш хруст!
15.11.2012 09:26 Деркач Олександр => © |
 Да)) не від усіх страхів рятує крейдяне коло і запалена свічка, ...не ті страхи що вкоридорі, а самі страшні страхи стирчать у нашому власному мозку і жахають звідти нашу душу... |
15.11.2012 00:50 Лідія Яр => © |
 Ого, ото уже всебе дома боїтеся. Хату освятити тре(жартую) Прикольно... |
15.11.2012 00:48 Тетяна Белімова => © |
 Хороший вірш! Свої страхи перебороти нелегко... |
14.11.2012 18:06 Марієчка Коваль |
 Прикольно вийшло. У мене є теж тут про сни страхи... правда не вірш... у вірш якось не поміщаюся тими враженнями. А це так цікаво виходить... спочатку вірші ну ваші про ночі "страстные", а тут - ночі "ужасные". Буває)) |
14.11.2012 17:58 Марія Новогроцька => © |
 Так їм і треба, тим страхам - най не лізуть))))) Гарний вірш! |
14.11.2012 15:00 Тетяна Чорновіл => © |
 Добре, що глузд має таку відчутну перевагу! А то непереливки було б з тими глюками! :)) |