Лідія Яр
Такі в душі бувають буревії,
Що вириває з коренем усе
І трощить, мов дерева, всі надії,
А мрії кудись порохом несе...
А стихне все - і будеш далі жити
Й себе по крихті будеш знов збирати...
Та десь, в душі, вулкан той буде тліти,
Щоб час від часу знову оживати...
25.11.2012 02:57 Деркач Олександр => © |
 Поетична геологія людських душ...сподобалось. |
24.11.2012 22:34 © ... |
Дуже вдячна всім за прочитання і відгуки |
24.11.2012 03:21 Наталя Данилюк => © |
 Ваша правда:така знайома ситуація!..Скільки таких вибухів вулканічних трапляється-здається,що вже все зруйновано,та раптом буря затихає і життя продовжується.Мудро! |
23.11.2012 22:52 Тетяна Белімова => © |
 Гарно й правдиво! Сподобалося! |
23.11.2012 21:25 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже мудро підмічено! Підписуюсь під кожним словечком :)) Чудовий вірш! |
23.11.2012 20:00 Каранда Галина => © |
 ) і мені) |
23.11.2012 19:57 Сашко Новік |
 ну так не без цього |