"Квазар является огромнейшей черной дырой, которая втягивает в себя окружающее пространство. По мере приближения к черной дыре, частицы разгоняются, сталкиваются между собой – и это приводит к мощнейшему радиоизлучению. Если у черной дыры есть и магнитное поле, то оно к тому же собирает частицы в пучки – так называемые джеты – которые разлетаются от полюсов. Другими словами, то сияние, которое наблюдают астрономы – это все, что остается от галактики, погибшей в черной дыре. Квазары самые далекие из наблюдаемых объектов. И, соответственно, самые древние. Благодаря квазарам мы можем видеть Вселенную такой, какой она была от 2 до 10 млрд лет назад."
Пані Галино, опублікувала вашого вірша на ФБ: Викликав таку зливу емоцій... Там люди просять дозволу викоритстати його на сторінці кав’ярні "Каффа", ось тут: Автора вкажуть. Ви не проти?
Ой, як класно, пані Галино! Так передати плин часу... А кава все міцніша і міцніша, А тиша все густіша і густіша, У серці прірва глибше, глибше, глибше, Пульсує Всесвіт швидше, швидше, швидше… Дякую вам!
Гарно!Так добре поєдналися космічна метушня і творчий затишок на Землі... Їм бАйдуже, що кава все міцніша, Вони не знають, що густіша тиша, І що під зорями хтось нишком вІрші пише, Пульсує всесвіт швидше, швидше, швидше…-так воно і відбувається,незалежно від того,що коїться на нашій планеті.Що ж,їм-своє,а нам-своє.
20.11.2012 21:40 Ем Скитаній
насувається на нас планета Нубіра, чи Нібіра...піду напьюся - спочатку кави.
Галю! Чудовий вірш! Все геніальне - просте! Оці, ніби на перший погляд, прості повтори окреслили глибокий філософський підтекст чи, може, навіть подвійне смислове навантаження. Виникає аналогія. Хочеться роззирнутися і пересвідчитися, чи поруч не ходить такий собі квазар?
