Світлій пам`яті сестриці Катрусі
з рубрики / циклу «Зачарування»
Живу, мов риба на откосі,
Пливу, як ранковий туман.
Німий і безголосий
Конаю від духовний ран.
Стелюсь росою на травицю,
Погляну цвіт я степовий,
Провіюсь, любая сестрице,
Як той ковиль.
І серцю любо й очам любо,
А час іде і там пора.
Зірвалась зірка із зірниці,
Рвонулась гаєм купина.
Лаштуюсь в дальную дорогу,
Ганяюсь кулькою в лотку,
Впаду я краплею з хмаринки,
Чи стиглим яблуком в саду.
Люди тлінні, плинний час,
Палітра, фарби над усе,
Вітрилами моїх картин до серця
Чебрець наснагу понесе.
Відходить все, спливають води,
Я твій, маленька часточка природи.
Сіяє промінь край віконця,
Стеблинка я спадаючого сонця.
