23.11.2012 22:19
© Тетяна Чорновіл
Осіння віола
з рубрики / циклу «Лірика квітів»
Дні листопаду, у холод укутані,
Росять з небес дощових,
В клумби Братки, або Вічка Анютині
Садять на зиму під сніг.
Промені сонячні, в хмари заховані,
Цідять холодний привіт.
Квіти Віоли барвисті здивовані
Дивляться в осені світ.
– Що це за холод? – сумними пелЮстками
Кожен росток тріпотить.
– Скоро морози… – брунатними згустками
Листя опале летить.
Осінь дощить між прогнозами хмурими:
– Нащо ці квіти мені?!
Студить зима: – Я їм під кучугурами
Сни розтоплю весняні!
