Двовірш
1. небо мрії.
філіжаночка чайна - прозореє небо,
зорі - розсипаний рафінад...
чайною ложечкою
зірки розмножую -
щоб небо чайне
було солодшим,
щоб небо чайне
було прозорішим.
...випий зі мною неба -
хоч ближче до сонця
воно холодніше,
але запрошую, прошу -
випий зі мною неба!
поруч із другом
воно тепліше,
поруч із другом
воно затишніше -
випий зі мною неба...
але, на жаль,
ти залежний іще від сонця!
але, на жаль,
ти залежний іще від неба!
...тому я в самотності змушений випити
філіжаночку чайну прозорого неба,
мого безкінечного
вічного неба мрії
мінливого.
2. квіти дитинства.
зіркової думки цвіти,
цвіти зронюють пелюстки...
пелюстки летять,
навздогоняють "дна одну,
ударяються...дзвін -
нової народження зірки,
думок нових летять пелюстки,
ударяються знов одна в одну.
залишаються маточки лиш та пилок
злетом леліток пам"ять...
думки летять до прийдешніх віків,
байдуже їм до минулого.
у минулому тільки
пилку золотаві хмаринки,
що лягають до стоп дитинства
і забуті маточки літ.
...квітують у Всесвіті квіти,
рожденні зірковою думкою.
коли з пелюстками прощаються квіти,
маточки гинуть забуті,
кружляє хмариночками пилок
наче порухи першої думки.
